Машина

Размер шрифта: - +

Машина

Людина завжди прагнула відтворити себе саму. Інтелект штучний, а почуття – справжні. Якось випадково сталося так, що ми самі стали цими копіями. Тільки інтелект у нас справжній, а почуття – штучні. Ми механізми, уся мораль яких – це всього лише звичка, а не власні переконання. Посміхаємося, говоримо ввічливо, вибачаємося, співчуваємо, а всередині порожньо. Якби маски, якими ми вбиваємо себе справжніх, були чимось реальним, а не звичайним лицемірством, то фабрики з їхнього виробництва були б найприбутковішими в цілому світі. Ми втратили щось дуже важливе, але слово це не забули – ми послуговуємося ним надалі, хоч не розуміємо значення. Як часто говоримо ми про красу душі, її силу, але вже мало хто дійсно відчуває ту красу, ту силу. Ми брехуни, і в першу чергу ми брешемо собі, прекрасним і досконалим, про те, що ми прекрасні і досконалі. Це не так, у нас нема головного. Ми його викинули, бо цей елемент не потрібен машинам. І поки людство летить вперед зі швидкісттю світла, вигадуючи все нові забавки і ховаючись від все нових проблем, десь на задвірках нашої великої історії лежить забута всіма людяність – наше найменш популярне програмне забезпечення.



Joanna Black

#4503 в Проза
#3051 в Современная проза
#6058 в Разное

В тексте есть: психология

Отредактировано: 07.02.2016

Добавить в библиотеку


Пожаловаться





Похожие книги